Від Одеси до Тбілісі за 4 дні
Розповідає Саша Трач
Історія нашої дорожньої пригоди. Бутерброди, Скубі-ду, водій, що курить і Лев-Різник.
24 лютого у 6 ранку мені подзвонила подруга і сказала «Саша, почалась війна». Я сказала «Щоооо?» і заснула далі. Через кілька годин я в зрештою прокинулася і почула вибухи. Я дуже сильно злякалася-вдома залишатися було страшно. На наступний день я стала вимовляти маму, щоб ми поїхали до Грузії. Моя мама-грузинка і в Грузії у нас багато родичів. Але вона не була в захваті від цієї ідеї, тому що не знала, з ким залишити тварин. Щоб розвіятися я пішла до сусідки на ночівлю, а у цей час мама впала зі сходів і зламала руку. Тож мама зовсім пішла у відмову і не хотіла кудись їхати, але для моєї тітки (однієї з маминих сестер) немає нічого неможливого-через тиждень їй вдалося умовити маму. 18-19 березня мама веліла мені збирати речі. 20 березня вранці ми поїхали до грузинського посольства, приблизно о 9:00 приїхав тато з цукерками і ковбасою і ми попрощалися.
Одеса-Кишенів
Моя тітка сказала, що грузинське посольство організувало громадянам Грузії безкоштовний виїзд з Одеси. Але як на зло мама поміняла громадянство на українське і їй довелося за все платити. Нас посадили в маленьку газель з купою багажу. Ми їхали приблизно 4 години до Кишиніва і там в грузинському посольстві нам сказали, що далі ми пересядемо в автобус до Бухареста. Під час поїздки я найчастіше слухала цей трек.
Кишинів-Бухарест
На кордоні Молдови на митниці ми були найдовше — напевно, годині п'ять. Ця зупинка була самою нудною, ми мало не померли під час поїздки від тісноти. Єдина радість була-поїдання цукерок. Незабаром нам сказали дістати багаж і митники стали ритися в наших валізах. Одного з них, на ім'я Лев, мій брат обізвав Левом-різником. Ми приїхали вночі до посольства і там нас відвезли до наступному автобусу.
Дивіться ми за 2 дні вiдпочили тільки 8 години!
Бухарест-Стамбул
На кордоні нас зустріли волонтери з їжею, ми взяли фруктів і бутербродів і поїхали далі. У Бухаресті було дуже багато волонтерів і нас відвезли в готель для біженців. Там нам дали відпочити 8 годин. В 19:00 приїхав консул, забрав наші речі і ми поїхали до наступного автобуса. Цей автобус був найкращим, там були планшети з фільмами і іграми. Я і мій двоюрідний брат дивилися Скубі-ду і Дедпула 2, грали в Candy crush і Temple Run всю ніч.
Ми замерзли тому що в Стамбулі був сніг!
Стамбул-Тбілісі
По приїзду нас вже чекали пригоди. Ми з 7 ранку чекали консула, але у полудню нам сказали, що він не приїде зовсім і нам довелося самостiйно їхати до автобуса. Нас зустрів водій, що палить і купа інших проблем. Ми дуже довго чекали відправлення, але коли ми нарешті рушили, я дістала свої бутіки з соком і ми з двоюрідним братом всю дорогу їли і спати. Ми їхали дуже довго по горах. Було нудно, але навушники і музика мене рятували. Ми з двоюрідним братом фоткали все і всіх (в основному, фотографували гори, тому що нічого іншого не було). Всі були вбиті від утома. Ми приїхали, коли вже стемніло. Нас зустріла тітка і ми поїхали додому. У квартирі на нас чекали родичі. Я була дуже рада їх бачити)). На цьому закінчилося моя чотириденна мука.